24.11
- 1. Що таке атмосфера?усно
- 2. Склад атмосфери.- усно
- 3. Будова атмосфери.усно
- 4. Значення атмосфери.усно
- 5. Особливості тропосфери.усно
- Запишіть в зошити тему уроку
- Добовий хід температури
- . Прилади спостереження за
погодою.( запишіть в зошити )
1
2
3.
7. Будова та застосування термометра.Чому на вершині гори холодніше ніж біля підніжжя?
Випишіть в зошити як змінюється температура з висотою?
Запишіть правило, що таке ізотерми
Ізотерми– лінії, що
з’єднують точки земної поверхні з однаковою температурою.
Знайдіть на кліматичній карті як позначаються ізотерми січня,липня
запишіть
Добовий
хід температур фіксується на метеорологічних станціях кожні 3 години. Отримані
данні дозволяють розрахувати середньодобову температуруОтже:щоб знайти середньодобову температуру, потрібно всі показники температури додати і поділити на кількість вимірювань
НАПРИКЛАД:
ОБЧИСЛИ В ЗОШИТІ СЕРЕДНЬОДОБОВУ ТЕМПЕРАТУРУ ( ДИВИСЬ ЯК РОЗПИСАНО В ПРИКЛАДІ)
АМПЛІТУДА- це різниця між найвищою і найнижчою температуроюЗа даними таблиці обчисліть Амплітуду
За даними
Теплові пояси. Земля обертається навколо Сонця. Вирушимо у подорож довжиною в рік і звернемо увагу на положення Сонця над екватором, тропіками і полярними колами.
Робота з малюнком у підручнику та атласі.
• 22 грудня – день зимового сонцестояння – найдовша ніч та найменший день у північній півкулі.
• 21 березня –день весняного рівнодення, день дорівнює ночі.
• 22 червня – день літнього сонцестояння , найдовший день на рік.
• 23 вересня – день осіннього рівнодення, день дорівнює ночі.
Замалюй в зошит схему теплових поясів, розмалюй їх і дай відповіді на питання в завданні 2 на малюнку
Закріплюємо вивчене на уроці:
24.10
06.09.23
😀😀😀😀😀
24.03.23
290prx59nr6
термінологічний словник
Гідросфе́ра (від гідро… і сфера) — водна оболонка Землі, яка об'єднує поверхневі та підземні води.
Мо́ре — частина Світового океану, яка відособлена сушею або підвищеннями підводного рельєфу і має своєрідний гідрометеорологічний режим та солоність води.
Затока — частина океану або моря, що глибоко вдається у суходiл, але має вiльний зв'язок з океаном.
Протока — вiдносно вузька частина водного простору, що сполучає двi сусiднi водойми i роз'єднує дiлянки суходолу.
О́стрів —невелика частина суходолу, оточена з усіх сторін водою.
Півострів - це частина суші с трьох сторін омивається водами і тільки одною стороною з'єднана з сушею.
Материк - це велика ділянка земної поверхні, яка виступає над рівнем океану.
Солоність — сумарний вміст всіх твердих розчинених речовин, що містяться в 1 кг морської води, виражені в грамах. Вимірюється в проміле (‰) ...
Припли́ви та відпли́ви — періодичні підвищення й зниження рівня води морів та океанів
Морські́ те́чії — поступальні рухи водних мас у певному напрямку на великі відстані в океанах і морях, обумовлені вітром, гравітаційними причинами, різною щільністю води.
Світовий океан — це сукупність океанів, морів, заток, проток і річок Землі, води яких утворюють безперервну океаносферу, що оточує всі материки і острови.
05.1022
код для відправки ваших робіт буде таким:
mk69qlymt5d
04.04.22
1.04.22
07.02.22
ПЛАН
1.
Поняття про карту. Види
карт.
2
Умовні позначення
топографічних та загальногеографічних карт
3.
Способи орієнтування
карти
I Опрацюйте матеріhttps://youtu.be/rKNiRbfVZwcал підручника і складіть схему " Класифікація географічних карт"
Класифікація географічних карт⇙
II.
Умовні
позначення топографічних карт
Умовні топографічні позначення – це
своєрідна азбука, з допомогою якої намальована карта. У топографії використовують понад 400 видів різноманітних
умовних знаків
Всі
знаки топографічних карт розділені на групи:
- рельєф місцевості; - скелі і каміння; - гідрографія та болота;-
рослинність; - штучні споруди;- знаки дистанцій та технічні умовні знаки;
Умовні
знаки також поділяють на площинні, лінійні й точкові.
До
площинних відносять об’єкти, що займають значну територію: ліс, чагарник, сад,
озеро тощо.
Лінійні
орієнтири –шляхи, стежки , паркани , струмки тощо.
Точкові
– млини, криниці, будинки, окремі дерева тощо.
Завдання №1Намалюйте в зошиті такі форми рельєфу і підпишіть їх висоти
III1.
Способи
орієнтування карти
Основні
сторони горизонту – північ, південь, схід і захід, проміжні – північний схід,
південний схід, південний захід, північний захід.
Оpiєнтувати
карту означає розташувавши її так, щоб північна сторона рамки була повернута на
північ. Визначають наступні способи оpiєнтування каpти:
а) по лiнiї мiсцевостi – каpту повертають у
гоpизонтальнiй площинi так, щоб лiнiя умовного знаку мiсцевого пpедмета на
карті, напpиклад, доpоги, спiвпала з напpямком самого пpедмета на місцевості, а
зобpаження всiх об'єктiв, pозмiщених пpавоpуч та лiвоpуч вiд неї, знаходилися б
з того ж боку, що й на мiсцевостi.
б) за напрямком на орієнтир – цей спосiб
застосовується в тому випадку, коли точка стояння вже відома i з неї видно
оpiєнтиp, який позначено на каpтi. Каpту повеpтають у гоpизонтальнiй площинi
так, щоб напpямок з точки стояння на оpiєнтиp спiвпав з вiдповiдним напpямком
на мiсцевостi. Для точнiшого оpiєнтування каpти до цих точок пpикладають
лiнiйку i по нiй вiзують на орієнтир;
в) за небесними світилами і місцевими
ознаками – за небесними світилами (Сонцем, Полярною зipкою, Мiсяцем) каpту
оpiєнтують пpиблизно. У ясний день можна орієнтуватися за Сонцем. Опівдні, о 12
год., Сонце знаходиться на півдні. Тому тінь від предметів буде направлена на
північ. Лінію тіні північ–південь називають
полуденною лінією.
Орієнтуватись
на місцевості найкраще та найнадійніше за картою та компасом.
Основне
призначення компасу – показати напрямок північ-південь. Якщо він відомий,
неважко визначити і всі інші.
Зоpiєнтувавши
каpту, впiзнають оpiєнтиpи. Це – найбільш вiдповiдальний етап оpiєнтування за
каpтою, оскiльки точку стояння можна визначити тiльки за оpiєнтиpами,
загальними для каpти i мiсцевостi. Розпiзнавання оpiєнтиpiв необхiдно починати
з найбiльш помiтних об'єктiв мiсцевостi та таких, якi на данiй мiсцевостi
зустpiчаються piдко.
Завдання 1. На таблиці схематично зображені компаси,
по 6 в кожному рядку. Необхідно відносно точно вказаної точки відліку(сторони
світу) визначити , куди показує стрілка кожного компаса. На виконання завдання
дається 6 хв.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ( Щоб виконати таке завдання , скористайтеся умовними заками , які є у ваших атласах )
Завдання. Використовуючи
кольорові олівці, намалюйте картосхему місцевості в масштабі 1:20 000 за
описом. «У південній частині карти із заходу на схід тече річка. Її південний
берег являє собою крутий схил, в деяких місцях переходить в обриви. Південніше
річки росте змішаний ліс, через який в меридіональному напрямку проходять дві
просіки. Відстань між ними 1 км. в одному . з півдня в річку впадають ва
струмка. Північний берег річки рівнинний, частково заболочений. У північно-східній прибережній частині росте
чагарник, який переходить рідколісся. Недалеко від східної рамки карти через
річку перекинутий міст, через нього проходить дорога з південного сходу на
північний захід. В одному місці на болоті дорога прокладена по насипу. У 500
метрах на північ від моста на невеликий височині знаходиться будинок лісника.
Від мосту до будинку веде пішохідна стежка. У північно-західній частині карти
хвойний ліс ».(
Д/З Підготувати на наступний урок апельсин і фломастери.Також навчитись читати план місцевості за допомогою умовних знаків.
22.10.21
Географічні координати. Градусна сітка Землі
https://youtu.be/rKNiRbfVZwc
Виберіть та підставте у табличку
потрібну характеристику паралелей та меридіанів.
|
План
характеристики
|
Меридіани
|
Паралелі
|
|
Який вигляд мають
на карті півкуль
|
|
|
|
Який вигляд мають
на глобусі
|
|
|
|
Значення в
градусах: мінімальне, максимальне
|
|
|
|
Довжина в
кілометрах частини в один градус
|
|
|
|
Які напрямки
вказують
|
|
|
Підказка Вигнуті
лінії (дуги); кола різної довжини; 0- 180 градусів; приблизно 111 км.;
зменшується від екватора, де вона складає 111 км.; Зх -Сх.; вигнуті лінії
(дуги); півкіл у 180 градусів; 0 -90 градусів; Пн - Пд.
Практичне завдання.
На апельсині , червоним кольором намалюйте екватор та нульовий мередіан і обов*язково вкажіть градусну величину. Чорними , або синіми лініями нанесіть паралелі і мередіани. Зробіть фото своїх робітКартка 1
Поставте тільки
цифри(характерні ознаки) для поняття
«географічної довготи»,
«географічної широти».
1 .Відстань від екватора до певного місця, визначена у градусах.
2. Відлік іде на захід та схід від нульового меридіана.
3. Вимірюється в градусах від 0 до 180.
4. Найдовша паралель — екватор, протяжність якої близько 40000.
5. Вимірюється в градусах від 0 до 90.
6. Вона буває північна та південна.
7. Вона буває західна і східна.
8. Паралель до екватора на глобусі на певній відстані проведено кола -
паралелі.
9. Початковий меридіан обраний умовно та проходить через Гринвіцьку
обсерваторію, яка розташована в Лондоні.
|
Географічна широта
|
Географічна довгота
|
|
|
|
04.10.21
Тема: Масштаб
Масштаб можна записати у вигляді дробового числа, наприклад 1 : 10000. Такий масштаб, виражений дробом, називається числовим. Число 1 (чисельник дробу) - це відстань на плані, число (10 000 (знаменник) - це відстань на місцевостіУ числовому масштабі чисельник завжди дорівнює одиниці. А знаменник - числу, яке показує, в скільки разів відстань на плані менша, ніж на місцевості.
Масштаб, записаний словами, називається іменованим. Відстань на місцевості, що відповідає 1 см на плані, називають величиною масштабу. За допомогою величини масштабу зручно визначати відстані.На планах вміщують також і лінійний масштаб. Його зображують у вигляді прямої лінії, що розділена на рівні частини, зазвичай на сантиметри (мал. 2). Біля кожної поділки - лінії надписують відповідну масштабу відстань на місцевості (100, 200, 100 м ...). При ньому нуль ставлять, відступивши на 1 см від лівого краю відрізка. А перший сантиметр ділять на міліметри (які відповідно означатимуть 10. 20, 30 м.. на місцевості). За допомогою лінійного масштабу можна швидко і легко виміряти відстань і визначити розміри об'єктів на плані, користуючись циркулем-вимірником. Відстань на плані між об'єктами вимірюють по прямій лінії звичайною лінійкою. Можна також користуватися циркулем-вимірником. Для цього ставлять ніжки циркуля в крайні точки відрізка, що вимірюється (наприклад, від будівлі до берега озера).
Потім, не змінюючи положення ніжок циркуля, ставлять його на лінійний масштаб. Позначки на лінії одразу покажуть, якою є відстань на місцевості. Якщо розмах ніжок циркуля не відповідає цілому числу сантиметрів на лінійному масштабі, то циркуль зміщують ліворуч за нуль так, щоб його права ніжка опинилася на цілій поділці. Тоді буде видно не лише сантиметри, а й кількість міліметрів у відрізку.
Буває, що за планом або картою потрібно виміряти не пряму відстань, а відстань за ламаними лініями (наприклад, довжину звивистої дороги). Тоді можна скористатися звичайною ниткою. Нитку прикладають до кривої лінії на плані, повторюючи її вигини. Потім, випрямивши нитку, вимірюють її довжину лінійкою. Для таких вимірювань також використовують курвіметр.
Переведіть з одного виду масштабу в інший:
1 варіант-1: 2000; 1: 200000;1:20000000
2 варіант- 1:30000, 1: 500000; 1: 5000000
Задача№1
Вулиця довжиною 2 км зображена на карті лінією 4 см. Вкажіть, який числовий масштаб карти?
Задача№2
Довжина дороги на карті масштабу 1:250000 становить 4 см. Вкажіть, якою вона буде (в см) на карті масштабу 1:1000000?
Д/З
11.02.21
20.01.21
Розминка
. Розв'яжи задачі. Розв'язки перешли в вчителю
Задача 1. Визначте, якою буде температура повітря на висоті 2 км, якщо на рівні моря вона становить 22°С.
Задача 2. Визначте, якою буде температура повітря за бортом літака, який летить на висоті 10 000 м, якщо біля земної поверхні вона становить 20°С.
Завдання:
Випишіть в зошити назву поясів і межі іх простягання!
Д/З - знати назву та місце розташування теплових поясів Землі
13.01.21
1. Чому з підняттям угору, вовк змерз? То ж там близенько до Сонця!
2. Виконайте задачу:
Якою буде температура на вершині гори, висота якої 3000м, якщо біля підніжжя +10?( Розв*язки скинути в пп)
д/з виготовити макет " Будова атмосфери" і вміти характеризувати шари атмосфери
( зразок)
заготовки
03.12
Магматизм – утворення магми в астеносфері і рух її до поверхні. Розрізняють зовнішній і внутрішній. Зовнішній магматизм називають вулканізмом, відбувається вихід магми на поверхню, утворюється вулкан; внутрішній магматизм – магма застигає під землею. Проявами внутрішнього магматизму є інтрузії: величезні безформні батоліти (3), циліндричні штоки, жили, дайки (4), грибоподібні лаколіти (1) (гора Аюдаг (Ведмідь) в Криму)
Магма – вогненно-рідка речовина, яка насичена водяною парою й газами. Перебуваючи під тиском, магма шукає виходу на поверхню. Таким виходом стає тріщина в земній корі. Магма, яка вилилась на поверхню вже називається лавою. Піднімаючись, магма прокладає трубоподібний канал – жерло, яке зверху закінчується чашоподібним розширенням – кратером. Через нього виливається на поверхню магма, вириваються чорний дим і стовпи вогню, викидається розжарене каміння. Із вивержених речовин на поверхні утворюється конусоподібна (або іншої форми) гора. Іноді кратерів виникає кілька: на вершині й схилах гори.
Сукупність явищ, пов’язаних з підняттям магми з надр Землі та виливом її на поверхню, називають вулканізмом.
Вулкан – це місце виходу магми на земну поверхню.
Сомма – подвійний кратер.
Кальдера – старий кратер.
Фумароли – викиди гарячих газів і пари на схилах вулканів.
Під час виверження вулканів на земну поверхню надходять рідкі, тверді і газоподібні речовини.
Вогненно-рідка лава утворюється з виверженої магми. Вона розпечена до 1000 0С. Хоча лава й тече, але вона тверда, як камінь. Її потоки розтягуються на кілька кілометрів. Іноді лава розбризкується з кратера, утворюючи високі фонтани.
Вулкани можуть бути не тільки наземними, а й підводними. Останні вивергаються на дні морів й океанів. При цьому вода над кратером підводного вулкана піниться й клекоче. Часто після такого виверження з’являється новий острів. Це вулканічна гора, що утворилася на дні і своєю верхівкою здійнялася над поверхнею води.
Гайоти - підводні вулкани.
На поверхні Землі відомо понад 600 діючих вулканів. Більшість з них зосереджена в тих самих сейсмічних поясах, що й землетруси. Їх розташування, як і районів землетрусів, пов’язане з межами літосферних плит, де утворюються глибинні розломи земної кори.
Після виверження вулкана можуть утворюватися гарячі джерела, гейзери, грязьові вулкани. Ці явища пов’язані з остиганням вулканічного осередку, що живив вулкан. Тривають вони тисячоліттями.
Гарячі джерела утворюються в тих районах, де неглибоко залягає ще неостигла магма. Своїм теплом вона нагріває підземні води. Через тріщини в земній корі вони можуть спокійно витікати на поверхню. Температура води в джерелах – понад +70 0С. У воді зазвичай розчинено багато мінеральних речовин, тому вона є лікувальною. На базі джерел працюють санаторії і водолікарні. Наприклад, відомий в усьому світі курорт Карлові Варі в Чехії використовує мінеральні джерела, що зігріваються підземним теплом згаслого вулкана.
02.12.20
Поверхневі води – тимчасові (що утворюються після сильних дощів або танення снігу) і постійні (річки) потоки – здійснюють велику роботу і змінюють поверхню. Руйнівна робота поверхневих вод полягає в розмиванні порід. Цей процес називають ерозією (від латинського ерозіо – роз’їдання). Тимчасові потоки води прорізають на поверхні вимоїни – заглиблення в 1–2 м. Якщо вимоїни не закріплені корінням рослин, то після чергових злив поглиблюються і розширюються. У результаті вимоїни перетворюються на яри. Яри ростуть після кожного дощу. З часом ерозія зменшується. Схили яру стають положистими. На них виростають трави й кущі. Тоді яр поступово перетворюється на балку, що далі вже не росте. Спричиняють виникнення вимоїн і ярів рясні опади та наявність гірських порід, що легко розмиваються.
Річки ж виорюють собі витягнуті заглиблення –
річкові долини, а також розмивають береги. Крім того, вони переносять і відкладають зруйнований матеріал у руслі та гирлі річки.
Підземні води розчиняють деякі гірські породи, наприклад вапняк, крейду, гіпс, сіль. Внаслідок цього під землею утворюються порожнини – печери.
Вимивання й винесення підземними водами пухких порід зумовлює просідання поверхні та утворення западин. Вони неглибокі і нагадують блюдця. В Україні такі западини є в лісостепу і степу, тому ці форми рельєфу називають степовими блюдцями (подами).
Руйнівну роботу моря забезпечують удари хвиль (прибою) об берег. Під час штормів ударна сила хвиль найсильніша біля крутих берегів. Численні удари хвиль утворюють у березі ніші. Згодом частина берега, що нависає над нею, обвалюється. Хвилі підхоплюють уламки і бомбардують ними новоутворений уступ, руйнуючи його з ще більшою силою. Берег поступово відступає углиб суходолу, а великі уламки порід подрібнюються. Такий процес має назву - абразія.
Водночас відбувається творча робота моря -
акумуляція. Морські хвилі переносять і відкладають уламки порід, утворюючи смуги пухких наносів –
пляжі. Вони бувають піщані, черепашникові, галечникові. Іноді хвилі вздовж берега намивають вузькі
коси. Наприклад, в Україні коса Арабатська стрілка утворилася уздовж узбережжя Азовського моря.
Діяльність льодовиків, що вкривають вершини гір і полярні райони, схожа на роботу поверхневих вод. Сповзаючи, льодовики шліфують поверхню та виорюють заглибини. Під час руху в льодовик вмерзають різні уламки порід, які переміщуються разом з ним. Коли край льодовика тане, все, що він приніс, відкладається. Ці відклади називаються мореною.
Люди руйнують поверхню, коли видобувають корисні копалини, розорюють сільськогосподарські угіддя, будують різні споруди й шляхи. Людина створює на поверхні рукотворні (неприродні) форми – заглибини-кар’єри,
а біля шахт виростають горби з пустої породи – терикони,
підвищення у вигляді насипів тощо.
26.11
25.11.20
19.11.20
12.11.20
Підготовка до самостійної роботи
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScTaQt63O2OG2FgUU06TsjMew3ymmEVyloitoEOtXrG3R1uBQ/viewform
11.11.20
https://youtu.be/7o1wPhCx6EA
Біосфера (гр. bios — життя + sphaera — куля) — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами), яка охоплює нижні шари атмосфери, всю гідросферу і верхній шар літосфери.
Біосфера (у сучасному розумінні) – своєрідна оболонка Землі, що містить усю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети, що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами.Термін "біосфера" вперше застосував австрійський геолог Е.Зюсс (1875), називаючи ним окрему оболонку Землі, наповнену життям. Детально вчення про біосферу розробив В.І.Вернадський.Межі біосфери: Біосфера охоплює атмосферу від рівня моря до висоти близько 20-25 км, гідросферу, та літосферу до глибини 3-11 км на суші й 0,5-1,0 км під дном океану. Товщина біосфери на полюсах Землі близько 10 км, на екваторі — 28 км. Маса біосфери — близько 0,05% маси Землі.
Життя на планеті зародилося понад 3,5 млрд. років тому. Деякі види збереглися з архею до наших днів (наприклад, синьо-зелені водорості), розвиток других ліній життя призвів до появи складних форм живого (включаючи людину), розвиток третіх закінчився їх вимиранням.Існують 4 форми (царства) життя на Землі: рослини, тварини, гриби, мікроорганізми.
Теорії виникнення життя на Землі: божественна, космічна, еволюційна.
Флора – богиня рослинності і квітів у римській міфології.
Фауна – богиня тваринного світу у римській міфології.
Органічний світ океану:
Планктон (з грец. - блукаючий) – дрібні рослини і тварини, що населяють товщу води і переносяться хвилями і течіями – дрібні водорості, черв’ячки, рачки, креветки, медузи.
Нектон (з грец. - плаваючий) – морські тварини, які активно рухаються у воді – кити, дельфіни, моржі, тюлені, восьминоги, різноманітні риби.
Бентос (з грец. - глибинний) – рослини і тварини, що оселилися на дні: водорості, корали, губки, морські зірки, краби, червяки.
Помірні широти – найбільш продуктивні райони океану.
Тропічні широти – «блакитні пустелі» через підвищену температуру і солоність рослин і тварин дуже мало.
Грунт – верхній пухкий родючий шар земної кори. Основна властивість ґрунту – родючість.
Гумус – органічна речовина ґрунту, що утворюється з перегнилих решток рослин.
Формула ґрунту: (гірські породи + гумус + вода + повітря) *час = ґрунт.
Найродючіші ґрунти – чорноземи.
Ґрунт - багатокомпонентна, динамічна система, що включає гірські породи, верхній природний шар земної кори, техногенні утворення і складається з твердих (тверді мінерали, лід і органомінеральні структури), рідких (водні розчини), газоподібних (повітря, гази) і біологічних або живих (макро- і мікроорганізмів) компонентів.
Родючість ґрунту залежить від кількості цих речовин у гумусі, вмісту гумусу в ґрунті та товщини шару ґрунту. Кращі чорноземи містять до 70—90% гумусу (залежно від того, живий він чи мертвий).Російський ґрунтознавець В.В.Докучаєв писав, що чорнозем дорожчий за золото, дорожчий за вугілля. У Міжнародному інституті метрології у Парижі поряд з еталонами метра, кілограма та інших мір поміщено моноліт чорнозему з Воронезької області, як еталон найродючішого ґрунту в світі.
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfgK2x7bCxKxUYTxC2TV7D2hbqz5VVB0Iv8XGXos8QC9XFu2Q/viewform
https://www.youtube.com/watch?v=sfYKdB_FZJ8
Підземні води
Підземні води — води, що знаходяться в порах і пустотах гірських порід верхньої частини земної кори. Під землею вода може знаходитися у всіх агрегатних станах. Підземні води утворюються в основному за рахунок просочування вглиб атмосферних опадів під час дощів або танення снігу і льоду.
Водопроникні породи – здатні пропускати воду – пісок, гравій, галька, вапняки і т.д.
Водонепроникні (водотривкі) породи майже не пропускають воду – глина, пісковик, граніт і т.д.
Підземні води за умовами залягання можуть бути поверхнево-ґрунтовими (верховодка) (містяться в проміжках між часточок ґрунту), ґрунтовими (залягають у першому від поверхні землі водотривкому шарі) і міжпластовими (залягають між двома водотривкими шарами і досить часто бувають напірними, або артезіанськими). Особливий вид джерел, що фонтанують, — гейзери.
Підземні води різноманітні за хімічним складом (прісні, слабо- або сильномінералізовані) та температурою (холодні або термальні (з температурою понад 20º С)).
Підземні води регулюють стік рік, є рельєфоутворюючим чинником, забезпечують рослини вологою і розчиненими мінеральними речовинами: Людина використовує підземні води як джерело водопостачання. Термальні води дають теплову енергію, мінеральні і радіоактивні води використовуються в медицині. З підземної ропи одержують йод, солі, різні метали.
Озеро
Природне заглиблення в земній поверхні, яке заповнене водою, називається озером. Всі озера Землі займають площу 1,8% площі суходолу.
За розмірами їх поділяють на дуже великі (площею понад 1000 км2), великі (площею понад 100 км2), середні (10-100 км2) і малі (менше ніж 10 км2). Найбільшими на земній кулі є 20 озер, які мають площу понад 10000 км2.
Озера поділяють не тільки за розміром, але й за характером водообміну, солоністю вод тощо. Залежно від характеру водообміну вони бувають безстічні і стічні. До перших належать ті, що втрачають воду лише через випаровування. Озера, з яких беруть початок річки або струмки, називають стічними. Якщо через озера протікають річки, то їх називають протічними.
З річковими і підземними водами в озера надходять солі. Якщо озеро безстічне, солі в ньому нагромаджуються, вода стає солоною. Солоність озер може бути у багато разів вищою, ніж солоність океанічних вод. За солоністю розрізняють озера прісні (солоність до 1%о), солонуваті (до 25%о). Солоні озера мають ще більшу солоність і найхарактерніші для пустель, напівпустель і степів.
Походження озерних улоговин. Утворення озер починається з заповнення водою озерної улоговини, походження якої часто визначає форму та величину озера. За походженням озерні улоговини бувають тектонічні, річкові, морські, льодовикові, карстові, вулканічні, завальні.
Тектонічні – утворюються в місцях розломів та опускань земної кори. Їх улоговини, як правило, вузькі, довгі, глибокі. Найбільші озера світу тектонічного походження - Верхнє, Вікторія, Байкал, Танганьїка.
Залишки давніх морів, що в наслідок вертикальних рухів земної кори, опинились відрізаними суходолом від Океану, називають реліктовими (залишковими). Утворені в таких спосіб окремі великі озера умовно називають навіть морями, хоча зв’язку з Океаном вони не мають. Такими є Каспійське та Аральське моря. Каспійське – найбільше озеро в світі. Воно займає площу, що складає понад половину території України – близько 371 тис. км2.
Найрозповсюдженішими на Землі є невеликі озерні улоговини, що утворилися під дією річкових вод. До них належать невеличкі озера вздовж русла річки, які виникають внаслідок відділення його частини наносами. У залишених річками старих руслах подекуди існують озера, які називають старицями.
На узбережжях морів та океанів формуються лиманні та лагунні озера. Вони виникають, коли піщані наноси відокремлюють мілководну частину моря (лагуну) або розширене гирло річки (лиман). Багато озер такого походження сформувалося на чорноморському узбережжі.
Льодовикові озерні улоговини утворилися в тих районах земної кулі, де відбувалося переміщення льодовиків у порівняно недалекому минулому. Вони, виорюючи пухкі породи, сформували велику кількість знижень земної поверхні у північних районах Євразії та Північної Америки. Чимала частина з них після відступу льодовика перетворилася в озера. Є такі озера й у гірських масивах, де існувало гірське зледеніння.
Карстові озера утворюються у районах поширення легкорозчинних гірських порід.
Завальні (греблеві, загатні) озера характерні для гірських країн. Виникають вони внаслідок зсуву чи обвалу, що перегороджує шлях водному потоку. До них належить озеро Синевир у Карпатах.
Вулканічного походження озерні улоговини є кратерами згаслих вулканів. Одне з найбільших серед них Кроноцьке, на півострові Камчатка.
Болото
Болото – ділянка суходолу, яка характеризується надмірним зволоженням і наявністю вологолюбної трав’яної рослинності, з залишків якої звичайно утворюється торф (не менш, як 30 см).
Болота виникають при заростанні озер. Спочатку на дні озера відкладаються мул, пісок, рештки рослин. Озеро поступово міліє. Підводна рослинність змінюється надводною, вологолюбною, що вкриває всю його поверхню. Коли ці рослини відмирають, їхні рештки відкладаються на дні. З часом вони нагромаджуються, ущільнюються і перетворюються на торф. Так на місці озера з’являється болото.
Болота поділяються на низинні, верхові та перехідні. Вони розрізняються за джерелом живлення і характером рослинності.
Низинні болота утворюються в долинах річок, на берегах озер. Живляться підземними водами. З рослин переважають осока, очерет, хвощі, плавуни та інші вологолюбні рослини, з дерев – вільха. В Україні низинні болота поширені на Поліссі.
Верхові болота розміщуються на вододілах річок, живляться атмосферними опадами. Рослинність на таких болотах бідна, здебільшого – різні мохи. Ростуть також пухівка, журавлина. Багато верхових боліт розташовані у районах з великою кількістю опадів – у тайзі, тундрі.
Перехідні болота займають за характером живлення та рослинності проміжне положення.
На земній кулі болота займають близько 350 млн. га; найбільша їх кількість в Азії (Західно-Сибірська низовина), Європі та Північній Америці. В межах України найбільше боліт на Поліссі (особливо у Волинській, Рівненській та Чернігівській областях), у долинах степових річок, а також у Карпатах.
___________________________________________________________________
https://learningapps.org/3105406
https://learningapps.org/2135677
https://learningapps.org/4494141
Вітри
1.
Укажіть головну причину утворення вітру: *
зміна вологості повітря протягом доби
різниця атмосферного тиску над різними ділянками поверхні
Землі
ступінь хмарності
річні амплітуди температур
2.
Укажіть
назву вітру, який утворюється на березі моря і змінює свій напрямок двічі на
добу: *
Фен, бриз, пасат, мусон
3.
Укажіть
напрямок руху зимового мусону: *
А) захід – схід б) північ – південь в) океан – суходіл г) суходіл – океан
4. В яких частинах Землі формуються бризи? *
А) на берегах, озер та морів Б)у
тропічних широтах в) на узбережжях океанів
Г)у високих горах
5. Знайдіть правильний напрям вітру залежно від різниці атмосферного тиску:
*
А) з 737 мм рт. ст до 742 мм рт. Ст. Б) з 749 мм рт. ст до 758 мм рт. ст
В) з 742 мм рт. ст до 748 мм рт. Ст. г)з 752 мм рт. ст до 744 мм рт. Ст.
6. Прилад для визначення швидкості вітру називається: *
А) барометр , б)флюгер в) анемометр г)термометр
7. Графік на якому зображено повторюваність вітру протягом місяця
називається: *
А) барограф б) роза вітрів В) сейсмограф
г)термограф
8. Які з названих вітрів належать до постійних? *
стокові вітри
південно-східний пасат
західне перенесення
мусон
бриз
північно-східний пасат
9. Які з названих вітрів належать до періодичних (сезонних та добових)? *
мусон
північно-східний пасат
бриз
стокові вітри
південно-східний пасат
західне перенесення
10. Вітри, які постійно дмуть від тропіків до екватора називаються: *
західні
стокові
пасати
мусони
http://youtube.com/watch?v=Zba_oQOGECM
https://www.youtube.com/watch?v=vaLlrXkcWNI
Орієнтування на місцевості 
Поробки до теми:"Літосфера"
Вивчаємо паралелі і мередіани
запишіть 
заготовки
Немає коментарів:
Дописати коментар